vasjaletsyn (vasjaletsyn) wrote,
vasjaletsyn
vasjaletsyn

Втрачене озеро (о. Шибене)



Час від часу на різних (навіть доволі недавно виданих) географічних мапах ми можемо знайти такий гідрографічний об’єкт як озеро Шибене. Шкода, що тільки на картах…




Місце розташування озера

Спробуємо спочатку з’ясувати, що означає сама назва «Шибене» яка є дивною для вуха середньостатистичного українця та водночас такою, що запам’ятовується на все життя. В основі цього гідроніма лежить прикметник шибений «неспокійний, метушливий, шкідливий», що можна порівняти з гуцульським шибатиси «метушитися, кидатися». Як бачимо, озеро й потік мали свій норовливий характер.

Що ж нам відають легенди про появу цього карпатського озера ?


„Гуцули розказують, що коли урвався терпець небесному громовержцю Іллі на витівки Щезника, він вирішив будь-що розправитись з ним. Сів святий у свою залізну колісницю, запряжену золотою і срібною збруєю трійку коней, і грізною хмарою налетів на свого ворога. Небо тріскало від чорних хмар і блискавок. Ними Ілля безустану гатив по бісу, який метався по всьому світу. Але Ілля його звідусіль викурював. Нарешті притиснув нечистого до гори Погорілець, з всієї сили вдарив він по ньому своїм перуном громовим. Біс і тут встиг вивернутись, але на тому місці, де він був, враз розкрилася величезна прірва. Перевернуті скали і вивернуті з корінням дерева загатили потік. Так і виникло озеро Шибене, що звалося з давніх часів Чур’єком, бо тут чуріла не тільки бісівська кров, Але й опришківська. Не раз у цій місцині на численних шибинецях на пострах людям вішали лісових хлопців. За легендою тут також вивісили одну з дванадцяти частин тіла легендарного опришка Олекси Довбуша.

Інша версія утворення озера. Невдовзі після трагічної смерті Олекси Довбуша не на жарт розбушувалась природна стихія. З чорної туги за опришком тижнями небо розривали гострі блискавиці й гучні громи, землю поливали проливні дощі з градом. Земля вже не могла приймати в себе воду і почала сповзати вниз. Між оспіваними гірськими пасмами Попа Івана й Стога з східної частини гори Руський Діл між горами Грофа й Погорілець з місця зрушилися тисячі тонн каміння, грунту, лісу. Через лічені години на висоті 1024 м над рівнем океану на п’ятому кілометрі бігу потоку Шибений утворили потужну природну гать. Відтоді за влучним висловом Гната Хоткевича, постало «прекраснее Шибене озеро, до якого сім потоків несуть дари свої, а воно, царственно спокійне, ніколи не каламутить дерзкою хвилею дзеркальної поверхні своєї». А накрила вона більше шести гектарів лугів та лісу. Ще на початку ХХ століття з озера стирчали вершки гігантських столітніх смерек, які росли там ще до появи озера.



У середині сімдесятих років ХІХ ст (?) водоймище збільшено ще штучною гаттю для сплавляння лісу – дараб і сплавів. Кляуза (гать) мала вгорі 80 метрів, а внизу – 20 м. Із дванадцяти водозбірників на Чорному Черемоші, які перестали працювати у 70-80-х роках ХХ ст., Шибений був найбільшим. Він збирав 420 тис. кубометрів води. Спущена разом з дарабами з кляузи вона допливала до Верховини за чотири години» (майже такий самий час треба здолати автобусом цю відстань). (М.Городенко. Чарівний край Черемоша й Прута)



Юрій Сітницький у своїх «Мандрівках по Карпатах» пише про озеро таке : «Від устя Шибеного до Черемоша йдемо на захід 4 км дорогою, яка допускає автомобільний рух, і приходимо до греблі одного з найбільших в Карпатах озера Шибеного. Це озеро природного походження , яке було пристосоване як збірник води для сплаву дерева дарабами по Черемошу. Воно знаходиться на висоті 1024 м, його довжина становить 850 м, ширина - 200 м, а глибина біля шлюзу - 25 м.».



На жаль, так і не знайшов вичерпної інформації про походження озера. Найпопулярнішими варіантами є такі : за одними воно природне, за іншими – штучне, за третіми – штучне, перероблене з природного озерця. У будь-якому випадку, без допомоги греблі (кляузи) не обійшлось.

Такими ж скупими є відомості про те яким був кінець озера Шибене. Варіанти : спустили воду, зірвана (підірвана) гребля.

Озеро Шибене тепер тільки може побачити людина з хорошою уявою стоячи пред рівною болотистою площиною яка вже почала заростати молодняком.


І наостанок разом з сім’єю Лукомських повернемось у 1968 рік й безтурботно проведемо час на озері Шибене.



Якщо маєте світлини місцевості де було озеро чи будь-яку додаткову інформацію - прошу додавати у коменти!
Tags: гори, ретроКарпати
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 10 comments